Для розвитку українських міст завжди бракує коштів. Кожна територіальна громада має свій власний бюджет – хтось більший, хтось менший. Але цих коштів вистачає лише на закриття нагальних потреб і то не завжди.
Завдяки реформі децентралізації частина податків залишається у місцевих бюджетах, таким чином вдалось суттєво наростити дохідну частину міст. Але цього недостатньо. Одночасно з бюджетів фінансується більша частина видатків життєдіяльності територіальної громади. Подекуди, також дофінансовується те, що б мала закривати держава. Наприклад, цього року дотації на фінансування закладів освіти суттєво зменшились з державного бюджету. Блок освіти завжди ділили між держбюджетом і комунальним. Але у 2023 сума від держави стала суттєво менша. Це катастрофічно збільшило навантаження на місто – додатково до освітньої субвенції з міського бюджету додали 460 мільйонів гривень.
Питання міського бюджету було і є актуальним завжди. Воно потребує стратегічного підходу, адже складається з багатьох важливих моментів. Недостатню кількість коштів міста відчувають сьогодні особливо гостро. Війна стала своєрідним тригером і змусила задуматися над тим, що відбувається в країні, куди йдуть кошти з міських бюджетів і чи є можливість вплинути на ці процеси.
Міський бюджет – це рахунок, на якому накопичуються кошти для основних потреб міста. Насамперед для забезпечення комфортних умов проживання мешканців.
Насправді міська рада не створює доходів до бюджету, його формують такі основні показники:
- більше 65% - це ПДФО (податок на доходи фізичних осіб);
- єдиний податок;
- плата за землю;
- акциз;
- продаж комунального майна;
- та інші.
Із надходжень усі кошти розподіляються відповідно до потреб міста. Саме від них залежить наш комфорт, розвинута інфраструктура, дороги, громадські простори. Також міський бюджет впливає на те, що відбувається з освітою, медициною, соціальним захистом, екологією, дозвіллям. Від нього залежить, зокрема, і наскільки комфортною є нова забудова.
Надважливими у формуванні дохідної частини загального фонду міського бюджету є надходження ПДФО. Якщо простіше сказати, це податок з легально виплаченої заробітної плати мешканців. Щороку у державі піднімається питання зменшення відрахувань відсотку ПДФО, який залишається у містах. Такі зміни хотіли внести минулого року, але все ж залишили його на тому ж рівні. Вдалось відстояти, адже ця тенденція досить негативна та суттєво впливає на міські бюджети.
До реформи децентралізації у місті було дуже мало коштів. Після – частина податків з доходів фізичних осіб почали залишати у міських бюджетах. Відсоток ПДФО складає 65% від усього бюджету, і це основне джерело доходу кожного міста. Ці ресурси дають можливість розвивати інфраструктуру, будувати, фінансувати потрібні проєкти, покращувати рівень життя. Якщо зменшити відсоток залишених коштів, міста не будуть мати ресурсів на найнеобхідніше. Тому вкрай важливо, щоб кошти платників податків залишалися на місцях і спрямовувалися на покращення якості послуг.
Також важливим є питання реверсної дотації – це кошти, які місцеві бюджети передають до державного бюджету для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій. Якщо простіше, держава компенсовує фінансову спроможність «бідних» громад за рахунок «багатих». Це своєрідний норматив для податку на доходи фізичних осіб та податку на прибуток підприємств. Якщо за цим нормативом місто умовно заробляє більше з розрахунку на одного мешканця, частину цієї дотації йде у держбюджет.
У 2023 році реверсна дотація становить 1,3 млрд грн. Це ті ресурси, які можна було б скерувати на фінансування зручностей для самої громади. Окрім цього, місто постійно допомагає та фінансує потреби Збройних Сил України. У цьому році у міському бюджеті закладено 500 млн грн для підтримки військових. А це суттєві кошти для Львова. Вважаю, правильним залишити реверсну дотацію у містах.
На мою думку, є три основні причини:
1. Законодавча.
Уряд міг би залишати більше коштів у містах. Тобто більшу частку ПДФО, який у Львові, до прикладу, становить 65% усього бюджету. Це суттєво вплинуло б на дохід міста та наш комфорт зокрема.
2. Довіра до влади, так звана «тіньова економіка» і небажання платити податки.
Більша частина української економіки, бізнесу знаходиться у тіні. А головним інвестором є не Захід, не Міжнародний валютний фонд, не Світовий банк чи інші грантодавці, а саме звичайні українці та бізнес.
3. Недостатньо розвинений бізнес.
Чим більше бізнесу буде у містах, тим більше буде створено робочих місць. І як наслідок, більше податків до місцевих бюджетів.
Наші міста досить бідні, їм не вистачає коштів, а у них ще й хочуть їх забрати. Так, залишати у містах варто більше коштів, але також не менш важливо залучати бізнес. Для цього кожній громаді і Львову зокрема треба розвивати бізнес-середовище. Адже створення нових компаній суттєво наповнює міський бюджет із зарплат працівників. Підтримка місцевого бізнесу і нові робочі місця заохотять людей працювати та сплачувати податки в бюджет. Чим більший відсоток буде залишатись у місті, тим вигідніше буде працювати з бізнесом. Це суттєві кошти, які формують бюджет і дають змогу розвиватись.
Війна стала неабияким викликом для економіки України. Ми це суттєво відчули, коли чимало бізнесів припинили свою роботу. Навіть ті, які перебували на Заході країни, подалі від лінії фронту. Компанії зіткнулися з такими викликами, як невизначеність, виїзд працівників за кордон чи мобілізація до лав ЗСУ, логістичними проблемами. Згодом з’явилося розуміння, як працювати в умовах війни і наскільки це важливо для країни. Поступово відновили свою роботу компанії великого та середнього бізнесу. Вони стали своєрідними локомотивами не лише для економіки загалом, а й для залучення коштів у міські бюджети зокрема. Але у такий важкий час бізнесам потрібна допомога і підтримка від держави.
Сприяння влади дуже допомагає розвитку бізнесу, а від успіху підприємств залежать перспективи міста. Кожен з нас великою мірою впливає на добробут та комфорт. Важливо займатись власною справою і відкривати нові підприємства. Звісно, у час війни це передбачає багато ризиків. Але у майбутньому це дасть можливість місту розвиватись, ставати комфортнішим і заможнішими.